- У нього папа правосєк - повторив Альоша і почухав лису голову. - І старший брат тоже. У них в родині всі в правосєки подалися, коли ополчєнці дєда з бабкою бетеером переїхали.

- Так я шо, не понімаю - не вгавав Міша. - Ну ладно, в мене папа поліцай був. Ну дядя Льоня наводчіком для артілєрії работав. Ну Петрович міни коло блокпостів розставляв. А дядю Колю за шо? Він тільки героїн через границю ганяв і в нашому районі раз на місяць об'являвся - до мами Михеївни в гості.

- Мама Михеївна і здала - мрачно сообщив Альоша. - За нього Бєня сто тищ давав. А Тімку тоді якраз третій день в мєнтярні маринували. За вандалізм.

- Всьо одно уб'ю. - пригрозив Міша. - Нізя своїх здавати, руські так не роблять.

- Власов - пробурмотів Альошка.

- Шо?

- Власов, Гіль-Родіонов, Доманов, Пєстєль, Бєстужев, Корнілов... Ще продовжувать?

- Грамотний ти сильно. Ладно я на покинутий завод. До вечора перекантуюсь, а далі в сторону границі рвану. Там українську вчити не заставляють.

... Був місяць червень року божого 2017-ого. Веселі будівельники лагодили розбиті багатоповерхівки. Вчителька Галя везла дітей звільненого Донецька на екскурсію до Львова. Місцевий духовий оркестр репетирував ораторію до дня воз'єднання з Кримом.

А юні тимурівці продовжували малювати георгіївські стрічки на дверях зрадників, шпигунів та сепаратистів...

‪#‎літературні_кавери‬
Вовчик Сірий