16.06.2010 в 21:19
Пишет Джед:2004 год епрст! + ДІЯ Дев'ята.))
Стилизация под Подерев'янського
"Табу" смотрели все
Укр «И » - чит как рус« Ы», Укр "ї" - чит как рус "ЙИ" ;
укр « i» - чит как русское «и ») А вообще-то языки похожи
Да, творение не окончили.... Пожалуй, последнюю часть я бы слегка подредактировал, а в целом...
читать дальше
ДІЙОВІ ОСОБИ
Кано Седзібуро – охуєнно вродливий юнак з дитячою зачіскою, дуже загадкова особистість.
Таширо – бородатий кацап, який невдало косить під самурая, розмовляє москальсько-японським суржиком і грає на балалайці. Підорас.
Підполковник Хіджиката – крутий босс, філософ та фрейдист, що їбанувся на бусідо.
Полковник Кондо – справжній самурай з очима на шарнірах.
Окіта Саджі - вродливий хлопчисько з замашками кілера.
Ямадзакі – герой-розвідник, крутіший від Штірлиця, постійно біга по блядям. Характерна риса – не підорас.
Капітан шостого підрозділу, підпільне прізвисько “Дідусь” – видає з себе буддійського гуру, весь час дебільно посміхається.
Юдзава, на прізвисько “Тхір” – коханець Кано. Має дуже потворну пику. Підорас.
Самураї, бляді, підораси, коні, цивільне населення та інші.
ДІЯ ПЕРША
Вступні іспити до підрозділу Шинсенгумі. Тренувальний зал. На стінах розвішані плакати із анатомічною схемою харакірі та японськими матюками, які глядачі не можуть зрозуміти, бо тих написано ієрогліфами. Під найстрашнішим матюком сидять Хіджиката та Кондо та роблять вигляд зацікавленого спостереження за ходом іспитів.
Посеред залу Саджі меланхолійно пиздить претендентів на звання бойовика.
Нарешті черга приходить до Кано. Той пада навколішки та за японською традицією пиздить мармизою підлогу. Саджі приречено підійма бокен та стає в стійку.
Саджі (до себе): Сорок дев'ятий... Заїбали...
Кано загадково посміхається. Вони з натхненням починають пиздити один одного.
Тим часом, Хіджиката розгортає сувій, схожий на рулон туалетного паперу.
Хіджиката (до Кондо): В хлопця дідусь був самураєм, а батьки якоюсь хуйнею торгують.
Кондо (зводить очі до купи, зловтішно посміхаючись): Покатить... якщо відпиздить Саджі.
Хіджиката: Цього відпиздиш! Він як переїбе, то й пиздець їбальнику!..
В цей час Кано з силою хуярить Саджі бокеном по зубах та по печінці. Той пада.
Хіджиката: Ну не хуя собі!
Кондо (до Кано): Пиздуй наліво, синку. Наступний!
Саджі (підводячись та спльовуючи рештки зубів, меланхолійно): Заїбали...
Таширо підводиться і за звичаєм теж пиздить мармизою підлогу. Він і Саджі роблять стойку та починають пиздитися.
Кондо (зводить очі до купи): А це що за кацап?
Хіджиката (розгортуючи черговий сувій, морщить лоба, намагаючись прочитати москальські літери, перегортає сувій догори ногами, повторює операцію та передає Кондо): Блядська мова! Читай сам!
Кондо зводить очі до купи, потім розводить обратно, намагаючись одним оком розшифрувати біографію, а іншим спостерігати за ходом двобою.
В цей час Саджі, підігріваємий надією, що це вже останній, флегматично пиздить Таширо по голові, наспівуючи “Марш ентузіастів”.
Таширо: Вот блядь!
Саджі (почувши москальську мову, втрачає меланхолійність): Приб'ю, падлюко!!!
Таширо (задкує): Чьто, ну чьто такое, чьто так сразу-то???
Хіджиката: Довиябувався.
Кондо (відкидає сувій): До біса біографію – і так зрозуміло, що москаль! Але ми його приймаємо.
Хіджиката: А на хуя?
Кондо: Бо він і досі живий!
Затиснутий в кут Таширо приречено відмахується бокеном.
Саджі (демонічно регоче): Тобі пиздець!!! (збирається розхуярити йому голову бокеном)
Кондо (зі значенням): Зупинись!
Саджі (дивиться на нього поглядом дитини, в якої відібрали льодяника, меланхолійно): От завжди така хуйня! (робить традиційного поклону і відходить, бормочучи собі під ніс): От блядь!..
Таширо: Пронесло...
Мацає хакаму в районі сраки.
Кондо (до Кано та Таширо, зводячи очі до купи): Ви двоє, йдіть за мною!
Таширо (задкуючи): А чьто, а чьто такое?
Хіджиката: Не репетуй, мудило, вас прийнято!
ДІЯ ДРУГА
Стандартна японська малометражна кімната. На татамі сидять Кондо та Хіджиката. Вони п'ють саке та пиздять.
Хіджиката: Ну то що, куди кого?
Кондо: Того парубка, Кано, я візьму у свій загін.
Хіджиката: (дивиться на боса пронизливим взором психолога-фрейдіста): Бо він такий гарний?
Кондо: Ні. Бо він не кацап.
Хіджиката: А куди ж кацапа?
Кондо (зводить очі до купи, зловісно посміхається): Нехай пиздує до першого підрозділу, до Саджі. От йому там весело буде!
Хіджиката (сьорбаючи саке) До речі, я сказав їм обом, щоб пиздували сюди.
Кондо (ледве не роняючи око в пляшку): То гаразд.
У дверях з'являються Кано та Таширо, звично падають навколішки, пиздять мармизами підлогу та на колінах заповзають до кімнати.
Таширо (потираючи збиті коліна): Вот блядский обычай!
Кондо (зганяючи долонею очі з кінчика носа): Ну що, салаги, розкажіть, що вам потрібно у Шинсенгумі?
Кано(загадково посміхаючись): Щоб усіх пиздити, і щоб мені за це нічого не було.
Хіджиката (поважно погладжуючи підборіддя): Ну, то добра справа. А ти, Таширо?
Таширо: А чьто я, чьто такое опять, ну чьто опять-то?
Кондо(спльовуючи): Зрозуміло. Верзеш усяку хуйню, то краще мовчи.
Хіджиката (до Кано): То ти, хлопче, кажеш пиздити любиш? То тут один мудак боргів наробив, а бусідо каже, що це – западло. “Самурай, що робить борги, вже не самурай, а сволота. Тому треба його стратити, щоб більш не робив такої хуйні” От ти йому голову відрубаєш, а ми подивимось.
Кондо згідно киває, виловлюючи око з пляшки. Таширо із заздрістю дивиться на Кано.
Таширо (до себе): Интересно, а почему не я?
Очі Кано кровожерливо поблискують.
ЗАВІСА
ДІЯ ТРЕТЯ
Ніч. Величезна кімната, де покотом сплять та інколи тишком їбуться самураї. Більш ніж сотня чоловіків сплять на підлозі, лежачі тісно, як шпроти в банці, та хроплять на різні тональності, утворюючи симфонічний оркестр.
До вихропуючого партію колоратурного сопрано Кано по-пластунські підповзає Таширо.
Таширо (нависаючи над Кано, як бульдог над сарделькою): Кано, ты спишь?
Кано демонстративно хропе з подвійною силою та мелодійністю, досягаючи ре-бемоль третьої октави.
Таширо: Так ты спишь, противный?
(обережно доторкується до плеча Кано)
Наляканий навіть уві сні Кано, від несподіванки бере фальшиву ноту.
Таширо (розхоробрившись, лапа Кано за сраку): Кано, дорогой, а тебе приходилось когда-нибудь убивать, ну или, скажем, трахаться?
Кано(дістає ножа типа мачете і приставляє його до горлянки Таширо): Якщо не закриєш їбало, то тебе першого і припижжу.
Таширо: Ну чьто, чьто такое, чьто так сразу-то? Чьто, и спросить нельзя?
Кано: Повзи на своє татамі, мудило, заткни пельку і не наламуй кайфа.
Таширо( розчаровано відповза, скрізь зуби, до себе): Нет, я его так-таки поимею!
Кано (теж до себе): Навіть і не мрій, мудило.
Перевертається на інший бік і продовжує хропіти у новій тональності.
ЗАВІСА.
ДІЯ ЧЕТВЕРТА
Подвір'я заповнене самураями. На терасі невисокого будинку сидять Кондо і Хіджиката з нічого не виражаючими пиками, як того вимагає бусідо. Посередині двору навколішках стоїть приречений, вдягнений в труси, майку та шкарпетки. Обличчя в нього похуїстичне. З'являється Кано з не менш похуїстичним обличчям. Самураї зацікавлено підводяться на цирла, щоб краще бачити видовище. Кано тримає у руках нехуйову катану. Лезо зловісно поблискує, очі Кано також.
Хіджиката(до себе): Що хлопець ще салага, то хуйня, бо чує моє серце – припиздить він його класично.
Кондо (дивлячись одним оком на небо): Хмари... Мабуть, к дощу.
Приречений: Та рубай вже швидше, паскудо, заїбали...
Кано: Та зараз рубану, але сперш ти мене вибач.
Приречений: А на хуя?
Кано: Бо цього вимагає бусідо.
Приречений: В пизду бусідо.
Кано: Ну, як знаєш.
І з загадковою посмішкою руба приреченого по шиї. Голова останнього підлітає в повітря і ще деякий час рухає губами, рефлекторно криючи матом усіх присутніх. Кано спритно ловить голову за волосся і підносить її до Хіджикати, при цьому голова останнім рефлексом робить найогидніший вираз обличчя, який тільки можна уявити.
Хіждиката(з огидою): Прибери оцю хуйню.
Кано слухняно кланяється, потім відвертається та спритним ударом ноги, якому позаздрив би навіть Марадона, відправляє голову у небесну височінь.
Самураї (захоплено): Оле-оле-оле-оле!
Раптом на подвір'я видирається Таширо, розкидаючи у різні боки охуєвших самураїв.
Таширо: Ну чьто это такое, я не понял, я юмора-то не понял! Подождать не могли, чьто ли?
Кондо (зводячи очі до купи): Що це за хуйня? У нас закрите міроприємство.
Хіджикакта: Бусідо каже, що як запізнився, то стій під дверима, а не вламуйся і не здіймай галасу на старших, бо будеш не самурай, а мудила. Тому зараз пиздуй на губу та вивчай бусідо, потім перевірю. Тижня вистачить?
Таширо: Ну чьто я, чьто меня опять-то, ну чьто я-то?
Хіджиката(починає): Бусідо каже...
Таширо: Да все, все понял-то, понял-то все, уже пошел. Уже чьто и спросить-то нельзя? (швидко пиздує на губу).
Кондо (маніпулюючи очима): Оголошую засідання закритим!
Хіджиката (до Кано): Гарна робота, синку. Можеш бути вільним.
Кано загадково посміхається.
ЗАВІСА
ДІЯ П”ЯТА
Темна похмура камера у якої немає меблів. Посеред камери на підлозі сидить Таширо із плеером. Плеер щось тихенько пиздить лагідним жіночим голосом.
Входить охоронець.
Охоронець: Що то за хуйнею ти тут маєшься?
Таширо: Ничего вы не понимаете, дуболомы. Это изучение бусидо по методу Илоны Давыдовой.
Охоронець: Ото ж я і кажу – хуйня. Вирубай оце белькотіння та пиздуй нахуй звідси. Ти вже своє відсидів.
Таширо підстрибує від радощів, вирубає плеєр та радісними стрибками залишає камеру. Він виходить на галерею та голосно наспівує, акомпануючи собі на розстроєній балалайці.
Таширо: Па-а-а широ-кай да-рроо – ге
Па-а-а Сибири с ка-анвоем…
Сходинками назустріч йому піднімається Кано.
Таширо (відкидаючи балалайку нахуй та пускаючи слину): Кано, противный, я так мечтал о тебе, пребывая в этом ужасном заточении. Я каждую секунду звал тебя по имени, (намагається схопити Кано за сраку).
Кано(вивернувшись, та давши доброго стусана Таширо під дихало): Що, на допомогу, мудило?
Таширо (хапаючи ротом повітря): Та нет, я - нет, чьто ты, нет, конечно!
Кано(загадково посміхаючись):А як ні, то й не пизди.
Рішучою ходою залишає галерею.
Таширо (дивлячись йому вслід та продовжуючи пускати слину): Нет, я его все-таки непременно поимею!
Підійма напівроздовбану балалайку та теж залишає галерею.
ЗАВІСА
ДІЯ ШОСТА
Затишний ставок, посеред якого бавляться качки та селянські діти. На дерев'яному місточку, гайдаючи босими ногами у брудній воді, сидить Саджі і з лагідною посмішкою досвідченого кілера хуярить камінцями по дитинчатах. Час від часу чергове дитинча відчайдушно зойкує, уходить під воду та більш не винирує, і тільки величезні бульби на воді ще деякий час нагадують про його існування. При кожному влученні Саджі задоволено регоче
До містків підходить Хіджиката і деякий час незадоволено спостерігає цю пастораль.
Хіджиката (до Саджі): Чом ти тут розважаєшся, замісь того, щоб своїх салабонів ганяти?
Саджі (весело): От зараз усе кину та побіжу хуйнею маятись!
Хіджиката (філософськи): Ну то й хуй з тобою. Стосовно салабонів: як тобі новенькі?
Саджі (зі злістю): Хіджиката-сан, на хуя ви мені того кацапа в підрозділ втиснули? Він своєю блядською мовою та балалайкою вже всіх заїбав. Та до всього ще і підорас.
Роздратовано жбурляє величезну каменюку у найбільше скупчення дітлахів, відразу двоє з яких негайно, з криками уходять під воду.
Саджі (з зацікавленням дивлячись на бульби на воді): Ги-и-и!
Хіджиката: То ти впевнений, що Таширо – підорас?
Саджі: Авжеж! Він, як вийшов з губи, так щоразу, як бачить того Кано, так і намагається його за сраку схопити.
Хіджиката: Ото хуйня. А що скажеш про Кано?
Саджі: Та хлопець начебто непоганий, пиздюлєй роздає направо та наліво але занадто на дівчисько схожий. Ледве не кожен його за сраку норовить схопити. А це вже хуйня та розбрід у наших славетних рядах.
Хіджиката: Бусідо каже, що самурай не повинен ставати підорасом, доки йому начальство не дозволить. А ми не дозволяємо. Тому прослідкуй за порядком, доки в тебе весь твій загін не спідорасився.
Саджі (розлючено): То що мені робити? Тому Кано усю пику розбити, щоб не був такий вродливий?
Хіджиката (філософськи): Ні пику розбивати не треба. Але прослідкуй, щоб інші його за сраку не хапали.
Уходить.
Саджі (розлючено, услід Хіджикаті): Та що мені руки їм усім повідрубати?! От, блядь, увесь настрій зіпсував...
Піднімається з містків, ностальгічно дивиться на ставок, дістає зі складок хакамі нехуйову динамітну шашку, підпалює імпортними сірниками та з молодецьким гиком жбурляє її у середину ставка. Лунає гучний вибух. У ставку, пузами догори, спливають качки, риби та дітлахи.
Саджі (задоволено): Оце так їбануло!
Демонічно регоче та пиздує вслід. за Хіджикатою
ЗАВІСА.
ДІЯ СЬОМА
Пусте та чисто підметене подвір'я, по якому пиздує Кано. Він зачаровано озирається навкруги, милуючись прибабахнутим будинком з рогатим дахом.
Кано(захоплено):Архітектура, блядь!
Незабаром Кано чує несамовите хропіння, а потім помічає джерело останнього. На східцях, роззявивши рота, немелодійно хропе Дідусь.
Кано (на цирлах обережно підкрадається до нього, загадково посміхається та з усієї своєї дурі гарка йому у вухо): БУ-У!!!
Дідусь (підстрибуючи): Ти що, салабон, недоїбаний, сказився чи що?!!
Кано(ввічливо) Та не пиздіть, шановний, тобто доброго ранку. Якби я хотів чогось поганого, то припиздив би вас уві сні, доки ви вухо давили.
Дідусь (зацікавлено): То ти крутий, синку?
Кано (гордовито): Так, я крутий! Крутіший за яйця, але не ті, що у мотні, а ті, яких варять!
Дідусь(спокійно): Зрозуміло.
Збирається знову заснути.
Кано(розчаровано): Що, це і усе?
Дідусь: А якого хуя тобі ще потрібно?
Кано: То ви не заперечуєте, що я крутий?
Дідусь: Авжеж не заперечую. Я ж не крутий, я ж такий собі тихесенький буддист (дебілкувато посміхається).
Кано(розчаровано): То ми не пиздитимося?
Дідусь (вже починаючи хропіти): іншого разу, синку. От я колись зранку відмедитую, поснідаю, саке трохи наябну, а потім вже відпижжу тебе з усією любов'ю.
Засинає. Кано деякий час ображено дивиться на Дідуся, потім спльовує, загадково посміхається та пиздує з подвір'я на хуй.
ЗАВІСА
ДІЯ ВОСЬМА.
Тренувальна зала. На татамі стоять Дідусь та Кано. Пики в них прикриті хокейними масками, поверх яких натягнуто два будівельних шлеми. Вони раз у раз зловісно залупають бельма.
Навкруги сидять самураї синхронно колупаючи пальцями в фіолетових від регулярного споживання саке носопирках. Зненацька Дідусь підіймає над головою бокена та з несамовитим вереском щойно вихолощеного поросяти кидається на Кано. Кано спритно вихиляється, крутить стегнами, як Наомі Кемпбел на подіумі та легенько тицяє бокеном Дідуся в сраку. Дідусь, не припиняючи верещати намагається прохуярити катаною стіну. Самураї, повиймавши пальці з носів, на карачках похапцем розбігаються з лінії польоту тіла. Добіжавши до стіни, Дідусь замовкає, розвертається та починає процес знову.
Кано (скрізь зуби, до себе): От же блядська школа!
Дідусь(придавши обличчю на його погляд найстрашнішого вигляду): Ви-и-и-и-и-и-у-у-у-у-у-ї-ї-ї-і-і-і-ібу-у-у-у!!
Раптово за вікнами тренувального залу виникають дві огидні пики та деякий час спостерігають двобій.
Один із самураїв(розвертаючись до вікна): Шо бельма залупаєте, мудили? Повилазило вам, чи шо?
Перший розпиздяй (начебто в сторону): От казали: “Самураї, самураї...”, а я скажу проще – піздоболи.
Другий розпиздяй (згідно киває): Еге ж. Ще й підораси до того ж.
(Регочуть)
Самураї, повиймавши пальці з носів, похапцем підхвачуються з татамі та з щирими матюгами гуртом спритно хуярять до виходу. В залі залишається Дідусь та Кано. Останній загадково посміхається.
ЗАВІСА.
ДІЯ ДЕВ'ЯТА.
05.2010
Сцена перша
Подвір’я казарми Шинсену, залите місячним сяйвом.
Посеред двору у дерев’яних ночвах дідусь, дебілкувато посміхаючись, пере онучі.
З’являється Хіджиката, довго та підозріло поводить носопиркою, намагаючись знайти джерело сморіду. Нарешті помічає постірушку.
Хіджиката (огидливо затуляючи носа): У мене до тебе три питання. По-перше, на хуя ти робиш це сам? По-друге, на хуя ти робиш це ТУТ?
Дідусь ( з тією ж посмішкою): А хіба бусідо каже, що цього робити не можна?
Хіджиката (похмуро): Бусідо нічого не каже. Я кажу. Воняє.
Дідусь (знизує плечима): Перед обличчям Будди це хуйня.
Хіджиката (оглушливо чихає): Та невже?
Дідусь: Я тобі більше скажу, синку: перед обличчям Будди взагалі усе хуйня. То що там в тебе за третє питання?
Хіджиката: Так якого дідька ви з Кано вчинили прилюдні гладіаторські бої?
Дідусь: По-перше, цей салабон сам нарвавсь. А по-друге (зі значним виглядом підійма вгору палець): Карма!
Хіджиката незрозуміло дивиться на нього.
З’являється Саджі.
Саджі (радісно): Це не карма, це я!
Хіджиката (чхає): Та я бачу, що це ти.
Саджі (рапортує, на манер піонера-відмінника): Це я порадив Кано битися з шановним Іноуе! Дозвольте бути вільним?
Бадьорим маршем залишає подвір’я.
Дідусь, дебілкувато посміхаючись, повертається до своєї медитативної справи.
Хіджиката залишається стояти посеред подвір’я. Судячи по виразу його мужнього обличчя та роззявленій щелепі, він завис раптово, але надовго.
ЗАВІСА.
Сцена друга
Нічне місто. Кано сидить у зачуханому генделику. До нього підходить злий та заморочений офіціант.
Офіціант (роздратовано): Десятий раз питаю, шановний: то вам пива чи саке?
Кано (загадково посміхаючись): Ви мені краще ще чашечку кави принесіть. Я тут у вас довго сидітиму…
Офіціант досадливо спльовує та чимчикує до кухні, буркоча собі під носа : понаїхали ...
Тим часом під мостом на річних хвилях весело підстрибує розрублений майже навпіл труп розвідника-помічника Кано.
Не знаючи про це, як останній дебіл, Кано продовжує сидіти у ригаловці та наливатися кавою, доводячи офіціанта до нервового зриву та загострення недовилікуваного гастриту.
- * - * - *
Нарешті, роздувшись від кави, Кано залишає генделик, чим і рятує офіціанта від неминучої загибелі.
Одразу ж на вулиці Кано помічає двох розпиздяїв, які нещодавно образливо пореготались над славетним Шинсенгумі у цілому, та над Кано з дідусем зокрема.
Ледве пересуваючи ноги та булькаючи кавою при кожному кроці, Кано потроху пересувається слідом за ними.
ЗАВІСА.
Сцена третя
Та ж сама вулиця, трохи пізніше. Вулицею крокують страждаючий від кавового отруєння Кано та бадьорий дідусь.
Дідусь (не обертаючись):… ото, синку, запам’ятай: перевертні бувають різні. Є такі, що на гарненьких блядей перетворюються, а насправді вони – лисиці, кіцуне звуться. Є такі, що все пиво або саке висмоктують, навіть оком не кліпнеш…
Кано: Полковник?
Дідусь (регоче): полковник теж, але я мав на увазі танукі. А є ще Хіджиката… (затуляє собі рота долонею та кліпає очима).
Кано (непорозуміло): То підполковник – перевертень?
Дідусь: Ні. Просто Чорт.
Кано (до себе): Хуйня якась.
ЗАВІСА.
Сцена четверта
Шінсенгумівськи казарми. Ніч. Кімната для відпочинку ком составу. На вузенькому футоні солодким сном філософа та фрейдиста спить підполковник Хіджиката. Судячи по замріяному виразу його мужнього обличчя, йому сниться Статут Шинсенгумі, обов’язковий для виконання кожним громадянином всесвіту.
У коридорі чутно ритмічний лязкіт, начебто наближається локомотив з порожніми каструлями і в щілині сітомі з’являється сяюче обличчя Саджі, в обрамленні хокейного шолому. Потім з’являється і весь Саджі, зручно впакований у парадний бронежилет з аксельбантами та скейтерські наколінники. За його спиною загрозливо виблискують но-дачі, пара мачете та станковий кулемет Гатлінга.
Хіджиката (підриваючись та одночасно хапаючись за серце, гаманець і сувій зі Статутом): Що це за парад, блядь? Війна, арешт чи революція?
Саджі (радісно): Ні. А там вашого Кано пиздять…
ЗАВІСА.
Сцена п’ята
Дідусь з Кано перед задрипаним мотелем з гордовитою вивіскою : «Незалежне Кіото».
Під вивіскою розташована нашвидкуруч написана маркером об’ява : До уваги Шінсенгумі, жидоляхів ТУТ немає!».
Дідусь довго гупає у двері, через слово поминаючи Будду. Нарешті їм відкриває стара блядь, яка волочеться перед ними сходинками, скиглить та скаржиться на ревматизм, нежить та целюліт.
Раптово на славетних шинсенівців із-за діжки з фікусом вистрибує пара жидоляхів, яких начебто тут немає.
Дідусь з переляку випадає у вікно і ламає ногу. Кано отримує прямий у лоба та хаотично відмахується катаною від зірочок у очах.
У найнапруженішій момент кулеметна черга розрізає повітря, фікус та обох жидоляхів. Кано, задоволено знепритомнівши, сповза на підлогу в еротичній позі.
Саджі (наступаючи йому на руку та дмухаючи у кулеметні дула,сяє задоволеною посмішкою): Встиг, блядь!
Оглянувши корпус кулемета та не знаходячи місця для нових зарубок, каліграфічно виміряним рухом вирізає їх на чолі у Кано.
Саджі (зловісно посміхаючись): Все одно вже подряпали.
Сцена шоста
Маленький бойовий загін із задоволеним до всірачки капітаном на чолі повертається до казарми Шінсенгумі.
Санітари несуть дідуся з загіпсованою до самих вух ногою та Кано зі скривавленою пикою.
Ташіро (стрибаючи навкруги Кано, неначе збожеволівший тушканчик): Кано! Кано, дарагой, тибе пльохо? Тибе совсем пльохо?
Пльо-ха? Чьто совсем? Пльоха-пльоха?
Кано (втомлено відкриваючи одне око): Мені «пльохо»?... Та мені пиздець!...
Саджі до себе: Авжеж!(замріяно посміхається, періодично підстрибуючи на одній нозі).
ЗАВІСА.
Як завжди неочікувано настала зима.
................TBC...
ДІЯ ДЕСЯТА.
Вулиця Кіото, вечоріє. Двоповерховий будинок з вивіскою, написаною японськими ієрогліфами, над входом затишний вітерець гойдає червоного ліхтаря. З усього зрозуміло, що це – блядюшник. Навколо будинку, пускаючи слину, нарізають круги самураї. У вікнах час від часу з'являються бляді та роблять самураям еротичних знаків.
З'являються Ямадзакі та Кано.
Ямадзакі (до Кано): Прийшли, синку.
Кано(з непорозумінням): А на хуя?
Ямадзакі (повчально) : От зараз виїбеш якусь лярву і перестанеш хлопців за хуї водити.
Кано відвертається і непомітно спльовує.
Ямадзакі: Ну, заходь, синку.
Кано(загадково): Ямадзакі-сан, а може не треба?
Ямадзакі (рішучим рухом робить підсрачника Кано, заштовхуючи його до борделю) : Треба, Кано, треба!
Очам глядачей відкривається приміщення на зразок типового середньостатистичного блядюшника. Долівка закидана пустими пляшками від саке та гондонами. На передньому плані снує стара блядь, а в перспективі маячать декілька в сраку п'яних самураїв. Побачивши Кано, самураї забувають про блядей нахуй та пускають слину в сторону останнього. Кано загадково посміхається. Ямадзакі перемигується з бляддю та відводить її в сторону.
Ямадзакі(таємничо): То ти слухай, блядь. Ото бачиш хлопчину?
Стара блядь: Еге ж...
Ямадзакі: Хлопчина непоганий, але ніколи блядей не їбав і через те загін підорасить. Тому треба йому гейшу втиснути, щоб хлопцям хуї не морочив.
Стара блядь(з порозумінням) :Еге ж... А вам, Ямадзакі-сан, як звичайно?
Ямадзакі (кривить пику): В пизду блядей, я сьогодні кирятиму.
Стара блядь (з порозумінням): Еге ж...
Непомітно робить знака іншим блядям та відводить Ямадзакі до солом'яного татамі.
Світло згасає, як на прем’єрі нового блокбастеру, та поглядам Ямадзакі, Кано і п'яних самураїв відкривається подіум, освітлений червоними софітами. Лунає японська еротична музика. Ямадзакі задоволено посміхається та з виглядом покровителя нахиляється до Кано.
Ямадзакі : Дивись, синку, яка тьолка!
Кано приречено морщить лоба.
В той час по подіуму, хтиво похитуючи стегнами пиздує гейша у супроводі двох малолітніх блядей. Ямадзакі сує руку у хакаму та починає дрочити.
Кано (з огидою озираючись, до себе): Шо це за хуйня?..
URL записиСтилизация под Подерев'янського
"Табу" смотрели все
Знание украинского необязательно
(основное отличие: укр «Є» - чит как русское «е»Укр «И » - чит как рус« Ы», Укр "ї" - чит как рус "ЙИ" ;
укр « i» - чит как русское «и ») А вообще-то языки похожи
Да, творение не окончили.... Пожалуй, последнюю часть я бы слегка подредактировал, а в целом...
Авторы: Кит и Дара (Херсонские), Саурон Киевский, Эльхана (Москва), Гаури и Джед (Киев)
ТАБУ АБО НЕ ЧІПАЙ МЕНЕ ЗА СРАКУ (самурайський бойовик з елементами гомоеротики, тобто яою).
читать дальше
ДІЙОВІ ОСОБИ
Кано Седзібуро – охуєнно вродливий юнак з дитячою зачіскою, дуже загадкова особистість.
Таширо – бородатий кацап, який невдало косить під самурая, розмовляє москальсько-японським суржиком і грає на балалайці. Підорас.
Підполковник Хіджиката – крутий босс, філософ та фрейдист, що їбанувся на бусідо.
Полковник Кондо – справжній самурай з очима на шарнірах.
Окіта Саджі - вродливий хлопчисько з замашками кілера.
Ямадзакі – герой-розвідник, крутіший від Штірлиця, постійно біга по блядям. Характерна риса – не підорас.
Капітан шостого підрозділу, підпільне прізвисько “Дідусь” – видає з себе буддійського гуру, весь час дебільно посміхається.
Юдзава, на прізвисько “Тхір” – коханець Кано. Має дуже потворну пику. Підорас.
Самураї, бляді, підораси, коні, цивільне населення та інші.
ДІЯ ПЕРША
Вступні іспити до підрозділу Шинсенгумі. Тренувальний зал. На стінах розвішані плакати із анатомічною схемою харакірі та японськими матюками, які глядачі не можуть зрозуміти, бо тих написано ієрогліфами. Під найстрашнішим матюком сидять Хіджиката та Кондо та роблять вигляд зацікавленого спостереження за ходом іспитів.
Посеред залу Саджі меланхолійно пиздить претендентів на звання бойовика.
Нарешті черга приходить до Кано. Той пада навколішки та за японською традицією пиздить мармизою підлогу. Саджі приречено підійма бокен та стає в стійку.
Саджі (до себе): Сорок дев'ятий... Заїбали...
Кано загадково посміхається. Вони з натхненням починають пиздити один одного.
Тим часом, Хіджиката розгортає сувій, схожий на рулон туалетного паперу.
Хіджиката (до Кондо): В хлопця дідусь був самураєм, а батьки якоюсь хуйнею торгують.
Кондо (зводить очі до купи, зловтішно посміхаючись): Покатить... якщо відпиздить Саджі.
Хіджиката: Цього відпиздиш! Він як переїбе, то й пиздець їбальнику!..
В цей час Кано з силою хуярить Саджі бокеном по зубах та по печінці. Той пада.
Хіджиката: Ну не хуя собі!
Кондо (до Кано): Пиздуй наліво, синку. Наступний!
Саджі (підводячись та спльовуючи рештки зубів, меланхолійно): Заїбали...
Таширо підводиться і за звичаєм теж пиздить мармизою підлогу. Він і Саджі роблять стойку та починають пиздитися.
Кондо (зводить очі до купи): А це що за кацап?
Хіджиката (розгортуючи черговий сувій, морщить лоба, намагаючись прочитати москальські літери, перегортає сувій догори ногами, повторює операцію та передає Кондо): Блядська мова! Читай сам!
Кондо зводить очі до купи, потім розводить обратно, намагаючись одним оком розшифрувати біографію, а іншим спостерігати за ходом двобою.
В цей час Саджі, підігріваємий надією, що це вже останній, флегматично пиздить Таширо по голові, наспівуючи “Марш ентузіастів”.
Таширо: Вот блядь!
Саджі (почувши москальську мову, втрачає меланхолійність): Приб'ю, падлюко!!!
Таширо (задкує): Чьто, ну чьто такое, чьто так сразу-то???
Хіджиката: Довиябувався.
Кондо (відкидає сувій): До біса біографію – і так зрозуміло, що москаль! Але ми його приймаємо.
Хіджиката: А на хуя?
Кондо: Бо він і досі живий!
Затиснутий в кут Таширо приречено відмахується бокеном.
Саджі (демонічно регоче): Тобі пиздець!!! (збирається розхуярити йому голову бокеном)
Кондо (зі значенням): Зупинись!
Саджі (дивиться на нього поглядом дитини, в якої відібрали льодяника, меланхолійно): От завжди така хуйня! (робить традиційного поклону і відходить, бормочучи собі під ніс): От блядь!..
Таширо: Пронесло...
Мацає хакаму в районі сраки.
Кондо (до Кано та Таширо, зводячи очі до купи): Ви двоє, йдіть за мною!
Таширо (задкуючи): А чьто, а чьто такое?
Хіджиката: Не репетуй, мудило, вас прийнято!
ДІЯ ДРУГА
Стандартна японська малометражна кімната. На татамі сидять Кондо та Хіджиката. Вони п'ють саке та пиздять.
Хіджиката: Ну то що, куди кого?
Кондо: Того парубка, Кано, я візьму у свій загін.
Хіджиката: (дивиться на боса пронизливим взором психолога-фрейдіста): Бо він такий гарний?
Кондо: Ні. Бо він не кацап.
Хіджиката: А куди ж кацапа?
Кондо (зводить очі до купи, зловісно посміхається): Нехай пиздує до першого підрозділу, до Саджі. От йому там весело буде!
Хіджиката (сьорбаючи саке) До речі, я сказав їм обом, щоб пиздували сюди.
Кондо (ледве не роняючи око в пляшку): То гаразд.
У дверях з'являються Кано та Таширо, звично падають навколішки, пиздять мармизами підлогу та на колінах заповзають до кімнати.
Таширо (потираючи збиті коліна): Вот блядский обычай!
Кондо (зганяючи долонею очі з кінчика носа): Ну що, салаги, розкажіть, що вам потрібно у Шинсенгумі?
Кано(загадково посміхаючись): Щоб усіх пиздити, і щоб мені за це нічого не було.
Хіджиката (поважно погладжуючи підборіддя): Ну, то добра справа. А ти, Таширо?
Таширо: А чьто я, чьто такое опять, ну чьто опять-то?
Кондо(спльовуючи): Зрозуміло. Верзеш усяку хуйню, то краще мовчи.
Хіджиката (до Кано): То ти, хлопче, кажеш пиздити любиш? То тут один мудак боргів наробив, а бусідо каже, що це – западло. “Самурай, що робить борги, вже не самурай, а сволота. Тому треба його стратити, щоб більш не робив такої хуйні” От ти йому голову відрубаєш, а ми подивимось.
Кондо згідно киває, виловлюючи око з пляшки. Таширо із заздрістю дивиться на Кано.
Таширо (до себе): Интересно, а почему не я?
Очі Кано кровожерливо поблискують.
ЗАВІСА
ДІЯ ТРЕТЯ
Ніч. Величезна кімната, де покотом сплять та інколи тишком їбуться самураї. Більш ніж сотня чоловіків сплять на підлозі, лежачі тісно, як шпроти в банці, та хроплять на різні тональності, утворюючи симфонічний оркестр.
До вихропуючого партію колоратурного сопрано Кано по-пластунські підповзає Таширо.
Таширо (нависаючи над Кано, як бульдог над сарделькою): Кано, ты спишь?
Кано демонстративно хропе з подвійною силою та мелодійністю, досягаючи ре-бемоль третьої октави.
Таширо: Так ты спишь, противный?
(обережно доторкується до плеча Кано)
Наляканий навіть уві сні Кано, від несподіванки бере фальшиву ноту.
Таширо (розхоробрившись, лапа Кано за сраку): Кано, дорогой, а тебе приходилось когда-нибудь убивать, ну или, скажем, трахаться?
Кано(дістає ножа типа мачете і приставляє його до горлянки Таширо): Якщо не закриєш їбало, то тебе першого і припижжу.
Таширо: Ну чьто, чьто такое, чьто так сразу-то? Чьто, и спросить нельзя?
Кано: Повзи на своє татамі, мудило, заткни пельку і не наламуй кайфа.
Таширо( розчаровано відповза, скрізь зуби, до себе): Нет, я его так-таки поимею!
Кано (теж до себе): Навіть і не мрій, мудило.
Перевертається на інший бік і продовжує хропіти у новій тональності.
ЗАВІСА.
ДІЯ ЧЕТВЕРТА
Подвір'я заповнене самураями. На терасі невисокого будинку сидять Кондо і Хіджиката з нічого не виражаючими пиками, як того вимагає бусідо. Посередині двору навколішках стоїть приречений, вдягнений в труси, майку та шкарпетки. Обличчя в нього похуїстичне. З'являється Кано з не менш похуїстичним обличчям. Самураї зацікавлено підводяться на цирла, щоб краще бачити видовище. Кано тримає у руках нехуйову катану. Лезо зловісно поблискує, очі Кано також.
Хіджиката(до себе): Що хлопець ще салага, то хуйня, бо чує моє серце – припиздить він його класично.
Кондо (дивлячись одним оком на небо): Хмари... Мабуть, к дощу.
Приречений: Та рубай вже швидше, паскудо, заїбали...
Кано: Та зараз рубану, але сперш ти мене вибач.
Приречений: А на хуя?
Кано: Бо цього вимагає бусідо.
Приречений: В пизду бусідо.
Кано: Ну, як знаєш.
І з загадковою посмішкою руба приреченого по шиї. Голова останнього підлітає в повітря і ще деякий час рухає губами, рефлекторно криючи матом усіх присутніх. Кано спритно ловить голову за волосся і підносить її до Хіджикати, при цьому голова останнім рефлексом робить найогидніший вираз обличчя, який тільки можна уявити.
Хіждиката(з огидою): Прибери оцю хуйню.
Кано слухняно кланяється, потім відвертається та спритним ударом ноги, якому позаздрив би навіть Марадона, відправляє голову у небесну височінь.
Самураї (захоплено): Оле-оле-оле-оле!
Раптом на подвір'я видирається Таширо, розкидаючи у різні боки охуєвших самураїв.
Таширо: Ну чьто это такое, я не понял, я юмора-то не понял! Подождать не могли, чьто ли?
Кондо (зводячи очі до купи): Що це за хуйня? У нас закрите міроприємство.
Хіджикакта: Бусідо каже, що як запізнився, то стій під дверима, а не вламуйся і не здіймай галасу на старших, бо будеш не самурай, а мудила. Тому зараз пиздуй на губу та вивчай бусідо, потім перевірю. Тижня вистачить?
Таширо: Ну чьто я, чьто меня опять-то, ну чьто я-то?
Хіджиката(починає): Бусідо каже...
Таширо: Да все, все понял-то, понял-то все, уже пошел. Уже чьто и спросить-то нельзя? (швидко пиздує на губу).
Кондо (маніпулюючи очима): Оголошую засідання закритим!
Хіджиката (до Кано): Гарна робота, синку. Можеш бути вільним.
Кано загадково посміхається.
ЗАВІСА
ДІЯ П”ЯТА
Темна похмура камера у якої немає меблів. Посеред камери на підлозі сидить Таширо із плеером. Плеер щось тихенько пиздить лагідним жіночим голосом.
Входить охоронець.
Охоронець: Що то за хуйнею ти тут маєшься?
Таширо: Ничего вы не понимаете, дуболомы. Это изучение бусидо по методу Илоны Давыдовой.
Охоронець: Ото ж я і кажу – хуйня. Вирубай оце белькотіння та пиздуй нахуй звідси. Ти вже своє відсидів.
Таширо підстрибує від радощів, вирубає плеєр та радісними стрибками залишає камеру. Він виходить на галерею та голосно наспівує, акомпануючи собі на розстроєній балалайці.
Таширо: Па-а-а широ-кай да-рроо – ге
Па-а-а Сибири с ка-анвоем…
Сходинками назустріч йому піднімається Кано.
Таширо (відкидаючи балалайку нахуй та пускаючи слину): Кано, противный, я так мечтал о тебе, пребывая в этом ужасном заточении. Я каждую секунду звал тебя по имени, (намагається схопити Кано за сраку).
Кано(вивернувшись, та давши доброго стусана Таширо під дихало): Що, на допомогу, мудило?
Таширо (хапаючи ротом повітря): Та нет, я - нет, чьто ты, нет, конечно!
Кано(загадково посміхаючись):А як ні, то й не пизди.
Рішучою ходою залишає галерею.
Таширо (дивлячись йому вслід та продовжуючи пускати слину): Нет, я его все-таки непременно поимею!
Підійма напівроздовбану балалайку та теж залишає галерею.
ЗАВІСА
ДІЯ ШОСТА
Затишний ставок, посеред якого бавляться качки та селянські діти. На дерев'яному місточку, гайдаючи босими ногами у брудній воді, сидить Саджі і з лагідною посмішкою досвідченого кілера хуярить камінцями по дитинчатах. Час від часу чергове дитинча відчайдушно зойкує, уходить під воду та більш не винирує, і тільки величезні бульби на воді ще деякий час нагадують про його існування. При кожному влученні Саджі задоволено регоче
До містків підходить Хіджиката і деякий час незадоволено спостерігає цю пастораль.
Хіджиката (до Саджі): Чом ти тут розважаєшся, замісь того, щоб своїх салабонів ганяти?
Саджі (весело): От зараз усе кину та побіжу хуйнею маятись!
Хіджиката (філософськи): Ну то й хуй з тобою. Стосовно салабонів: як тобі новенькі?
Саджі (зі злістю): Хіджиката-сан, на хуя ви мені того кацапа в підрозділ втиснули? Він своєю блядською мовою та балалайкою вже всіх заїбав. Та до всього ще і підорас.
Роздратовано жбурляє величезну каменюку у найбільше скупчення дітлахів, відразу двоє з яких негайно, з криками уходять під воду.
Саджі (з зацікавленням дивлячись на бульби на воді): Ги-и-и!
Хіджиката: То ти впевнений, що Таширо – підорас?
Саджі: Авжеж! Він, як вийшов з губи, так щоразу, як бачить того Кано, так і намагається його за сраку схопити.
Хіджиката: Ото хуйня. А що скажеш про Кано?
Саджі: Та хлопець начебто непоганий, пиздюлєй роздає направо та наліво але занадто на дівчисько схожий. Ледве не кожен його за сраку норовить схопити. А це вже хуйня та розбрід у наших славетних рядах.
Хіджиката: Бусідо каже, що самурай не повинен ставати підорасом, доки йому начальство не дозволить. А ми не дозволяємо. Тому прослідкуй за порядком, доки в тебе весь твій загін не спідорасився.
Саджі (розлючено): То що мені робити? Тому Кано усю пику розбити, щоб не був такий вродливий?
Хіджиката (філософськи): Ні пику розбивати не треба. Але прослідкуй, щоб інші його за сраку не хапали.
Уходить.
Саджі (розлючено, услід Хіджикаті): Та що мені руки їм усім повідрубати?! От, блядь, увесь настрій зіпсував...
Піднімається з містків, ностальгічно дивиться на ставок, дістає зі складок хакамі нехуйову динамітну шашку, підпалює імпортними сірниками та з молодецьким гиком жбурляє її у середину ставка. Лунає гучний вибух. У ставку, пузами догори, спливають качки, риби та дітлахи.
Саджі (задоволено): Оце так їбануло!
Демонічно регоче та пиздує вслід. за Хіджикатою
ЗАВІСА.
ДІЯ СЬОМА
Пусте та чисто підметене подвір'я, по якому пиздує Кано. Він зачаровано озирається навкруги, милуючись прибабахнутим будинком з рогатим дахом.
Кано(захоплено):Архітектура, блядь!
Незабаром Кано чує несамовите хропіння, а потім помічає джерело останнього. На східцях, роззявивши рота, немелодійно хропе Дідусь.
Кано (на цирлах обережно підкрадається до нього, загадково посміхається та з усієї своєї дурі гарка йому у вухо): БУ-У!!!
Дідусь (підстрибуючи): Ти що, салабон, недоїбаний, сказився чи що?!!
Кано(ввічливо) Та не пиздіть, шановний, тобто доброго ранку. Якби я хотів чогось поганого, то припиздив би вас уві сні, доки ви вухо давили.
Дідусь (зацікавлено): То ти крутий, синку?
Кано (гордовито): Так, я крутий! Крутіший за яйця, але не ті, що у мотні, а ті, яких варять!
Дідусь(спокійно): Зрозуміло.
Збирається знову заснути.
Кано(розчаровано): Що, це і усе?
Дідусь: А якого хуя тобі ще потрібно?
Кано: То ви не заперечуєте, що я крутий?
Дідусь: Авжеж не заперечую. Я ж не крутий, я ж такий собі тихесенький буддист (дебілкувато посміхається).
Кано(розчаровано): То ми не пиздитимося?
Дідусь (вже починаючи хропіти): іншого разу, синку. От я колись зранку відмедитую, поснідаю, саке трохи наябну, а потім вже відпижжу тебе з усією любов'ю.
Засинає. Кано деякий час ображено дивиться на Дідуся, потім спльовує, загадково посміхається та пиздує з подвір'я на хуй.
ЗАВІСА
ДІЯ ВОСЬМА.
Тренувальна зала. На татамі стоять Дідусь та Кано. Пики в них прикриті хокейними масками, поверх яких натягнуто два будівельних шлеми. Вони раз у раз зловісно залупають бельма.
Навкруги сидять самураї синхронно колупаючи пальцями в фіолетових від регулярного споживання саке носопирках. Зненацька Дідусь підіймає над головою бокена та з несамовитим вереском щойно вихолощеного поросяти кидається на Кано. Кано спритно вихиляється, крутить стегнами, як Наомі Кемпбел на подіумі та легенько тицяє бокеном Дідуся в сраку. Дідусь, не припиняючи верещати намагається прохуярити катаною стіну. Самураї, повиймавши пальці з носів, на карачках похапцем розбігаються з лінії польоту тіла. Добіжавши до стіни, Дідусь замовкає, розвертається та починає процес знову.
Кано (скрізь зуби, до себе): От же блядська школа!
Дідусь(придавши обличчю на його погляд найстрашнішого вигляду): Ви-и-и-и-и-и-у-у-у-у-у-ї-ї-ї-і-і-і-ібу-у-у-у!!
Раптово за вікнами тренувального залу виникають дві огидні пики та деякий час спостерігають двобій.
Один із самураїв(розвертаючись до вікна): Шо бельма залупаєте, мудили? Повилазило вам, чи шо?
Перший розпиздяй (начебто в сторону): От казали: “Самураї, самураї...”, а я скажу проще – піздоболи.
Другий розпиздяй (згідно киває): Еге ж. Ще й підораси до того ж.
(Регочуть)
Самураї, повиймавши пальці з носів, похапцем підхвачуються з татамі та з щирими матюгами гуртом спритно хуярять до виходу. В залі залишається Дідусь та Кано. Останній загадково посміхається.
ЗАВІСА.
ДІЯ ДЕВ'ЯТА.
05.2010
Сцена перша
Подвір’я казарми Шинсену, залите місячним сяйвом.
Посеред двору у дерев’яних ночвах дідусь, дебілкувато посміхаючись, пере онучі.
З’являється Хіджиката, довго та підозріло поводить носопиркою, намагаючись знайти джерело сморіду. Нарешті помічає постірушку.
Хіджиката (огидливо затуляючи носа): У мене до тебе три питання. По-перше, на хуя ти робиш це сам? По-друге, на хуя ти робиш це ТУТ?
Дідусь ( з тією ж посмішкою): А хіба бусідо каже, що цього робити не можна?
Хіджиката (похмуро): Бусідо нічого не каже. Я кажу. Воняє.
Дідусь (знизує плечима): Перед обличчям Будди це хуйня.
Хіджиката (оглушливо чихає): Та невже?
Дідусь: Я тобі більше скажу, синку: перед обличчям Будди взагалі усе хуйня. То що там в тебе за третє питання?
Хіджиката: Так якого дідька ви з Кано вчинили прилюдні гладіаторські бої?
Дідусь: По-перше, цей салабон сам нарвавсь. А по-друге (зі значним виглядом підійма вгору палець): Карма!
Хіджиката незрозуміло дивиться на нього.
З’являється Саджі.
Саджі (радісно): Це не карма, це я!
Хіджиката (чхає): Та я бачу, що це ти.
Саджі (рапортує, на манер піонера-відмінника): Це я порадив Кано битися з шановним Іноуе! Дозвольте бути вільним?
Бадьорим маршем залишає подвір’я.
Дідусь, дебілкувато посміхаючись, повертається до своєї медитативної справи.
Хіджиката залишається стояти посеред подвір’я. Судячи по виразу його мужнього обличчя та роззявленій щелепі, він завис раптово, але надовго.
ЗАВІСА.
Сцена друга
Нічне місто. Кано сидить у зачуханому генделику. До нього підходить злий та заморочений офіціант.
Офіціант (роздратовано): Десятий раз питаю, шановний: то вам пива чи саке?
Кано (загадково посміхаючись): Ви мені краще ще чашечку кави принесіть. Я тут у вас довго сидітиму…
Офіціант досадливо спльовує та чимчикує до кухні, буркоча собі під носа : понаїхали ...
Тим часом під мостом на річних хвилях весело підстрибує розрублений майже навпіл труп розвідника-помічника Кано.
Не знаючи про це, як останній дебіл, Кано продовжує сидіти у ригаловці та наливатися кавою, доводячи офіціанта до нервового зриву та загострення недовилікуваного гастриту.
- * - * - *
Нарешті, роздувшись від кави, Кано залишає генделик, чим і рятує офіціанта від неминучої загибелі.
Одразу ж на вулиці Кано помічає двох розпиздяїв, які нещодавно образливо пореготались над славетним Шинсенгумі у цілому, та над Кано з дідусем зокрема.
Ледве пересуваючи ноги та булькаючи кавою при кожному кроці, Кано потроху пересувається слідом за ними.
ЗАВІСА.
Сцена третя
Та ж сама вулиця, трохи пізніше. Вулицею крокують страждаючий від кавового отруєння Кано та бадьорий дідусь.
Дідусь (не обертаючись):… ото, синку, запам’ятай: перевертні бувають різні. Є такі, що на гарненьких блядей перетворюються, а насправді вони – лисиці, кіцуне звуться. Є такі, що все пиво або саке висмоктують, навіть оком не кліпнеш…
Кано: Полковник?
Дідусь (регоче): полковник теж, але я мав на увазі танукі. А є ще Хіджиката… (затуляє собі рота долонею та кліпає очима).
Кано (непорозуміло): То підполковник – перевертень?
Дідусь: Ні. Просто Чорт.
Кано (до себе): Хуйня якась.
ЗАВІСА.
Сцена четверта
Шінсенгумівськи казарми. Ніч. Кімната для відпочинку ком составу. На вузенькому футоні солодким сном філософа та фрейдиста спить підполковник Хіджиката. Судячи по замріяному виразу його мужнього обличчя, йому сниться Статут Шинсенгумі, обов’язковий для виконання кожним громадянином всесвіту.
У коридорі чутно ритмічний лязкіт, начебто наближається локомотив з порожніми каструлями і в щілині сітомі з’являється сяюче обличчя Саджі, в обрамленні хокейного шолому. Потім з’являється і весь Саджі, зручно впакований у парадний бронежилет з аксельбантами та скейтерські наколінники. За його спиною загрозливо виблискують но-дачі, пара мачете та станковий кулемет Гатлінга.
Хіджиката (підриваючись та одночасно хапаючись за серце, гаманець і сувій зі Статутом): Що це за парад, блядь? Війна, арешт чи революція?
Саджі (радісно): Ні. А там вашого Кано пиздять…
ЗАВІСА.
Сцена п’ята
Дідусь з Кано перед задрипаним мотелем з гордовитою вивіскою : «Незалежне Кіото».
Під вивіскою розташована нашвидкуруч написана маркером об’ява : До уваги Шінсенгумі, жидоляхів ТУТ немає!».
Дідусь довго гупає у двері, через слово поминаючи Будду. Нарешті їм відкриває стара блядь, яка волочеться перед ними сходинками, скиглить та скаржиться на ревматизм, нежить та целюліт.
Раптово на славетних шинсенівців із-за діжки з фікусом вистрибує пара жидоляхів, яких начебто тут немає.
Дідусь з переляку випадає у вікно і ламає ногу. Кано отримує прямий у лоба та хаотично відмахується катаною від зірочок у очах.
У найнапруженішій момент кулеметна черга розрізає повітря, фікус та обох жидоляхів. Кано, задоволено знепритомнівши, сповза на підлогу в еротичній позі.
Саджі (наступаючи йому на руку та дмухаючи у кулеметні дула,сяє задоволеною посмішкою): Встиг, блядь!
Оглянувши корпус кулемета та не знаходячи місця для нових зарубок, каліграфічно виміряним рухом вирізає їх на чолі у Кано.
Саджі (зловісно посміхаючись): Все одно вже подряпали.
Сцена шоста
Маленький бойовий загін із задоволеним до всірачки капітаном на чолі повертається до казарми Шінсенгумі.
Санітари несуть дідуся з загіпсованою до самих вух ногою та Кано зі скривавленою пикою.
Ташіро (стрибаючи навкруги Кано, неначе збожеволівший тушканчик): Кано! Кано, дарагой, тибе пльохо? Тибе совсем пльохо?
Пльо-ха? Чьто совсем? Пльоха-пльоха?
Кано (втомлено відкриваючи одне око): Мені «пльохо»?... Та мені пиздець!...
Саджі до себе: Авжеж!(замріяно посміхається, періодично підстрибуючи на одній нозі).
ЗАВІСА.
Як завжди неочікувано настала зима.
................TBC...
ДІЯ ДЕСЯТА.
Вулиця Кіото, вечоріє. Двоповерховий будинок з вивіскою, написаною японськими ієрогліфами, над входом затишний вітерець гойдає червоного ліхтаря. З усього зрозуміло, що це – блядюшник. Навколо будинку, пускаючи слину, нарізають круги самураї. У вікнах час від часу з'являються бляді та роблять самураям еротичних знаків.
З'являються Ямадзакі та Кано.
Ямадзакі (до Кано): Прийшли, синку.
Кано(з непорозумінням): А на хуя?
Ямадзакі (повчально) : От зараз виїбеш якусь лярву і перестанеш хлопців за хуї водити.
Кано відвертається і непомітно спльовує.
Ямадзакі: Ну, заходь, синку.
Кано(загадково): Ямадзакі-сан, а може не треба?
Ямадзакі (рішучим рухом робить підсрачника Кано, заштовхуючи його до борделю) : Треба, Кано, треба!
Очам глядачей відкривається приміщення на зразок типового середньостатистичного блядюшника. Долівка закидана пустими пляшками від саке та гондонами. На передньому плані снує стара блядь, а в перспективі маячать декілька в сраку п'яних самураїв. Побачивши Кано, самураї забувають про блядей нахуй та пускають слину в сторону останнього. Кано загадково посміхається. Ямадзакі перемигується з бляддю та відводить її в сторону.
Ямадзакі(таємничо): То ти слухай, блядь. Ото бачиш хлопчину?
Стара блядь: Еге ж...
Ямадзакі: Хлопчина непоганий, але ніколи блядей не їбав і через те загін підорасить. Тому треба йому гейшу втиснути, щоб хлопцям хуї не морочив.
Стара блядь(з порозумінням) :Еге ж... А вам, Ямадзакі-сан, як звичайно?
Ямадзакі (кривить пику): В пизду блядей, я сьогодні кирятиму.
Стара блядь (з порозумінням): Еге ж...
Непомітно робить знака іншим блядям та відводить Ямадзакі до солом'яного татамі.
Світло згасає, як на прем’єрі нового блокбастеру, та поглядам Ямадзакі, Кано і п'яних самураїв відкривається подіум, освітлений червоними софітами. Лунає японська еротична музика. Ямадзакі задоволено посміхається та з виглядом покровителя нахиляється до Кано.
Ямадзакі : Дивись, синку, яка тьолка!
Кано приречено морщить лоба.
В той час по подіуму, хтиво похитуючи стегнами пиздує гейша у супроводі двох малолітніх блядей. Ямадзакі сує руку у хакаму та починає дрочити.
Кано (з огидою озираючись, до себе): Шо це за хуйня?..